Коли у 1965 році четверо студентів з Лондона зібрались у невеличкій квартирі, щоб пограти разом, навряд чи хтось із них уявляв, що ця компанія стане однією з найвпливовіших у рок-музиці. Але саме так усе й почалось.
Хто стояв біля витоків гурту
Склад Pink Floyd змінювався кілька разів, і кожна зміна залишила помітний слід у звуці та характері групи. Щоб розібратись у хронології, варто поглянути на ключових учасників окремо.
- Сід Баррет — гітара, вокал, засновник і перший лідер
- Роджер Вотерс — бас-гітара, вокал, головний автор текстів
- Дейвід Гілмор — гітара, вокал, замінив Барретта у 1968 році
- Нік Мейсон — ударні, єдиний учасник у всіх складах гурту
- Річард Райт — клавішні, вокал, один із творців фірмового атмосферного звуку
Цікаво, що саме Нік Мейсон є єдиною людиною, яка була присутня на кожному концерті та записі групи від початку до кінця. Усі інші — або йшли, або поверталися.
- 1965 — початковий склад: Баррет, Вотерс, Мейсон, Райт
- 1968 — приєднання Гілмора, поступовий відхід Барретта
- 1979 — внутрішній конфлікт між Вотерсом і рештою
- 1985 — офіційний вихід Вотерса з групи
- 1994 — возз’єднання Гілмора, Мейсона та Райта для The Division Bell
“Ми ніколи не були просто групою. Ми були проектом, який постійно шукав щось нове.” — Роджер Вотерс
Сід Баррет і Роджер Вотерс: два полюси одного гурту
Якщо говорити про учасників Pink Floyd, то ці двоє — окрема тема. Не тому що вони більш важливі за інших, а тому що саме між ними пролягала найглибша творча і людська прірва.
Сід Баррет: геній, який вигорів надто швидко
Баррет придумав назву гурту. Він же написав більшість пісень на дебютному альбомі The Piper at the Gates of Dawn. Його підхід до музики був майже дитячим у хорошому сенсі — безпосереднім, дивним, несподіваним. Але зловживання психоделіками зробили своє. Вже у 1968 році він практично не міг нормально виступати на сцені — забував слова, грав не в такт або просто стояв нерухомо.
Багато хто, хто слухав ранні записи і потім перечитував спогади учасників тих часів, відзначає одне і те ж: Баррет не просто “зламався” — він просто жив у своєму ритмі, і цей ритм не збігався з реальністю. Група буквально забрала Гілмора, щоб той поступово перебрав функції Сіда — спочатку як другий гітарист, потім як повноцінна заміна.
Роджер Вотерс: людина, яка перетворила рок на театр
Вотерс прийшов до лідерства не одразу. Спочатку він просто грав на басі і писав тексти нарівні з іншими. Але після відходу Барретта саме він став рушійною силою. The Wall, Animals, Wish You Were Here — усі ці альбоми існують здебільшого завдяки його концепціям. Він мислив масштабно: не пісні, а цілі висловлювання про суспільство, владу, самотність.
Проблема виникла там, де завжди виникає в таких ситуаціях: коли одна людина починає вважати проект своїм особистим. До 1983 року стосунки всередині групи стали настільки напруженими, що Вотерс офіційно заявив про розпуск Pink Floyd. Але гурт продовжив існування без нього.
Дейвід Гілмор: тихий, але незамінний
Якщо Вотерс — це слова і концепції, то Гілмор — це звук. Його гітарне соло у Comfortably Numb вважається одним із найкращих у рок-музиці за результатами опитувань серед гітаристів. Він грав стримано, без зайвих нот. Кожна фраза на місці.
| Учасник | Роль | Роки в гурті | Ключовий внесок |
|---|---|---|---|
| Сід Баррет | Гітара, вокал | 1965–1968 | Назва гурту, перший альбом |
| Роджер Вотерс | Бас, вокал | 1965–1985 | The Wall, концептуальні альбоми |
| Дейвід Гілмор | Гітара, вокал | 1968–1994 | Звук, A Momentary Lapse of Reason |
| Річард Райт | Клавішні, вокал | 1965–1979, 1987–2008 | Атмосфера, Dark Side of the Moon |
| Нік Мейсон | Ударні | 1965–1994 | Стабільність, ритмічна основа |
Після виходу Вотерса саме Гілмор взяв на себе керівництво. Він не намагався повторити концептуальний підхід попередника — натомість зробив ставку на звук і настрій. Альбом The Division Bell у 1994 році показав, що Pink Floyd без Вотерса — це інша група, але не гірша. Просто інша.
Річард Райт і Нік Мейсон: без них нічого б не звучало
Ці двоє рідко опиняються в центрі уваги, коли мова йде про учасників Pink Floyd. Але саме вони формували той самий атмосферний простір, за який гурт і цінують.
Річард Райт: архітектор звукового простору
Клавішні Райта — це не просто акорди. Це текстури. Вступ до Shine On You Crazy Diamond тримає слухача у стані очікування майже хвилину, перш ніж щось відбувається. І це зроблено навмисно. Райт умів тримати паузу краще за більшість музикантів.
Парадоксальна ситуація: під час запису The Wall Вотерс фактично звільнив Райта з групи через конфлікт. Але найнятий як сесійний музикант Райт отримав за той тур більше грошей, ніж будь-хто з офіційних учасників. Такі повороти трапляються в реальному житті рок-груп.
Нік Мейсон: людина, яка пережила всіх
Мейсон — єдиний учасник, який ніколи не покидав Pink Floyd. Він грав на ударних на кожному студійному альбомі. При цьому сам визнавав, що технічно не є найсильнішим барабанщиком. Але він умів грати саме те, що потрібно в конкретний момент. Не більше, не менше.
Після офіційного розпуску Pink Floyd Мейсон зайнявся своїм сайд-проектом Saucerful of Secrets, де виконує ранній матеріал групи. Це дає змогу поглянути на той репертуар, який із 1968 року майже не звучав на великих сценах.
Що об’єднувало цих таких різних людей
Спільне між усіма учасниками Pink Floyd — не характер і не підхід до музики. Вони якраз дуже різні. Об’єднувало їх бажання виходити за межі звичайного формату рок-пісні. Три хвилини — надто мало для того, що вони хотіли сказати.
Ті, хто починав слухати Pink Floyd із The Dark Side of the Moon, а потім занурювались глибше — у Meddle чи Obscured by Clouds, часто відзначають одне: кожен альбом звучить як робота іншої групи, але при цьому одразу впізнається. Це і є справжній фірмовий стиль.
Є один нюанс, який легко пропустити, коли вивчаєш історію гурту: конфлікти між учасниками тривали десятиліттями, але на записах це майже не відчувається. Студія для них була нейтральною територією, де особисте відходило на другий план.
- Жоден учасник не мав класичної музичної освіти
- Усі п’ятеро починали як студенти архітектурного або художнього факультетів
- Перша назва гурту — The Abdabs, потім Tea Set, і лише потім Pink Floyd
Чим живуть колишні учасники зараз
Річард Райт помер у 2008 році від раку. Це стало кінцем будь-якої можливості повноцінного возз’єднання класичного складу. Виступ на Live 8 у 2005 році залишився єдиним за 24 роки, де Гілмор, Вотерс, Райт і Мейсон зіграли разом.
Гілмор продовжує соло-кар’єру. Його альбом Luck and Strange вийшов у 2024 році — і він знову показав, що вміє створювати музику, яка не поспішає нікуди. Вотерс регулярно гастролює зі своїми масштабними шоу, де виконує класичний матеріал Pink Floyd у власній інтерпретації. Мейсон зайнятий своїм проектом і книгами про автомобілі — він відомий колекціонер.
Назва Pink Floyd досі зареєстрована, і Гілмор із Мейсоном мають на неї права. Чи вийде ще щось під цим брендом — відкрите питання. Але все, що було зроблено цими людьми між 1967 і 1994 роками, вже нікуди не зникне з полиць і плейлистів.
